327
з історії

164
учня

97
для 11 классу

303
відкореговано


Вашій увазі

510
кейсів
Останнє оновлення:
23.03.2017


Кейс-урок «Загадки та «відгадки» Сонячної системи»
Кейс-урок «Загадки та «відгадки» Сонячної системи»
Розділ: Науки, природа та людина
Рівень (клас): 8 - 11

Тема: Непізнане і нові науки

Мета: Дізнатися, які загадки підготувала людству Сонячна система, і які способи для їх розгадки існують.

Яка інформація мене тут чекає?

  • Скільки планет у Сонячній системі?
  • Як спрогнозувати погоду на Титані?
  • Коли припиниться ураган на Юпітері?
  • Які фундаментальні і практичні знання мені знадобляться?
  • Куди занесе нас Сонячний вітер?
  • Чи є життя на Марсі і Церері?
6 розгорток з предметів, явищ та практик:
Вступ

Сонячна система — наша «рідна» і, здавалося б, непогано вивчена, проте, приховує в собі безліч загадок. І чим інтенсивніше проводяться дослідження, чим більше інформації і знань отримує людство, тим більше нових питань постає перед черговими поколіннями вчених і інженерів.

Сонячна система в космічних масштабах — наш «маленький світ», наша «шкаралупа». Дослідивши цю «шкаралупу», досконально розібравшись в ній, людство отримає шанс «вилупитися» і досягти нового рівня знань і розуміння Всесвіту і Простору.

Тому важлива мета людства — знання і технології, які зможуть надати ключ до вирішення загадок Сонячної системи і Космосу.

На уроці можливе використання телескопа або програм (сервісів), які надають доступ до дослідницьких телескопів.

 

Астрономія (астрономічна загадка)

Скільки планет входить в Сонячну систему? Правильна відповідь, виявляється, невідома навіть ученим і є спірною, навколо якої постійно виникають дискусії!

Існують кілька версій. Яких? Розглянемо їх по-порядку.

Версія 2014 року говорить, що загадкової Х планети не існує. Вважалося, що вона повинна знаходитися за межами Плутона ... Плутон, як відомо, «статус» планети втратив. Тепер він просто найбільша карликова планета Сонячної системи або транснептунова планета, як його ще називають вчені. Назва «транснептунова» (ETNO) означає, що його орбіта пролягає за межами орбіти Нептуна. А який агрегатний стан його речовини: гази або тверді речовини... а, можливо, суміш?

Плутон «сплутував». Але вчені це помітили і схаменулися в 2000 році.

 

А ось версія 2015 року говорить, що за межами орбіти Нептуна знаходяться ще як мінімум дві планети! Отже, замість одного Плутона, вчені говорять ще про декілька «нових» планетах Сонячної системи. Звідки ж вони взяли таку теорію?

Проаналізувавши орбіти 13 екстремальних транснептунових об'єктів (ETNO) — далеких тіл начебто карликових планет Седна і 2012 VP113, орбіти яких навколо Сонця якраз і пролягають за Плутоном і Нептуном, — деякі вчені дійшли до висновків, що там можуть знаходитися, принаймні, дві планети розміром більші від Землі, (планета Х і планета Y). А ось приклад вже «відкритих» транснептунових об'єктів:

 

Теоретично орбіти ETNO повинні бути рівні 150 а. о. від Сонця. Нагадаємо, що одна астрономічна одиниця дорівнює 150 мільйонам кілометрів (відстані від Землі до Сонця). Нахил їх орбіт повинен бути в межах нуля градусів. Але теорія не узгоджується з реальністю! 13 об'єктів ETNO мають орбіти з середньою дистанцією від 150 до 525 а. о., а нахил орбіт складає приблизно 20 градусів.

«Надлишок об'єктів з несподіваними орбітальними параметрами наводить нас на думку, що існують деякі невидимі сили, які змінюють розподіл орбітальних елементів ETNO, і ми вважаємо, що найбільш вірогідним поясненням буде наявність невідомих планет за Нептуном і Плутоном, — говорить провідний дослідник Карлос де ла Фуенте-Маркос. — Точне число невідоме, але наші розрахунки говорять про щонайменше дві планети в межах нашої Сонячної системи».

 

Щоб отримати точну відповідь, чи існують загадкові «великі» планети, і в якій кількості, необхідні нові технології, що розширюють дослідні можливості людства. Залишається чекати і розвиватися!

Завдання:


Увімкніть фантазію і подумайте, які технології могли б допомогти у відкритті загадкових нових планет Сонячної системи? І чи потрібно це?

Щоб відповідь була не тільки фантазійною, але й науковою, пошукайте інформацію, яким чином були відкриті ETNO, які технології для цього застосовувалися. 

Кліматологія (кліматичні загадки і відгадки)

Зміна погоди, кліматичні сюрпризи і катаклізми притаманні не тільки Землі. Деякі планети і їх супутники здатні підкинути справді неймовірні кліматичні сюрпризи. І навіть не просто сюрпризи, а загадки, адже зрозумілого пояснення вони не отримали досі.

Погода Титана (супутник Сатурна). Як і на Землі, на Титані є свої пори року, при цьому кожен сезон на Титані триває приблизно сім земних років, а на повний «рік» і зміну всіх сезонів потрібно цілих 29 звичних для нас років.

Остання зміна сезону на Титані сталася в 2009 році. У його північній півкулі зима змінилася весною, в той час як в південній частині супутника літо змінилося осінню. Однак у травні 2012 року під час осіннього сезону в південній півкулі космічний апарат «Кассіні» зробив фотографії гігантського полярного вихору, який формується на південному полюсі супутника. Побачивши ці фотографії, вчені були здивовані, коли зрозуміли, що вихор утворювався на висоті 300 кілометрів над поверхнею Титана. Ну і що, скажете ви... Але ж за розрахунками вчених такого просто бути не могло! Занадто високо утворився цей вихор, і його температура зовсім «не підходить» під теоретичні прогнози! Можливо, «прогноз погоди» буває помилковим не тільки для Землі?

Аналізуючи спектральні дані сонячного світла, відбитого атмосферою Титана, вчені змогли виявити ознаки наявності частинок ціановодню. А це, в свою чергу, могло б означати, що всі наші «фантазії» про Титан є абсолютно неправильними. Присутність ціановодоню має говорити про те, що верхні шари атмосфери супутника повинні бути як мінімум на 100 градусів Цельсія холоднішими, ніж вважалося раніше. Але при зміні сезону, атмосфера в південній півкулі Титана почала охолоджуватися швидше, ніж очікувалося. Так, так, «зима підкралася непомітно».

 

Одне з «наукових» пояснень помилки в прогнозі «титанової погоди» виглядає так: тому що циркуляція атмосфери під час зміни сезону жене величезний обсяг газу на південь, концентрація ціановодню зростає і охолоджує повітря, яке знаходиться поряд. Зниження впливу сонячного світла під час зимового сезону також сильніше охолоджує південну півкулю.

Але перевірити це припущення можна буде лише в 2017 році, в день «місцевого для Титана» літнього сонцестояння. Почекаємо?

Юпітеріанський ураган. Велика червона пляма на поверхні Юпітера — це не що інше, як ураган, який вирує вже кілька століть.

За прогнозами вчених, ураган повинен був припинитися ще кілька десятиліть тому. Чому ж цього не сталося?

Вчені пояснюють це явище так: поруч з цим ураганом утворюються інші «дрібні смерчі», ось вони ураганом і поглинаються, підживлюючи його.

Існує і альтернативне пояснення, яке народилося в 2013 році з теорії Педрама Гасанзаде (вченого з Гарвардського університету). Відповідно до цієї теорії рух вихрових потоків холодних газів від низу до верху і гарячих газів зверху вниз всередині цього гігантського урагану дозволяє відновлювати частину енергії в його центрі.

Загадкою є так само колір плями — урагану. Одна зі «свіжих» гіпотез свідчить, що велика червона пляма Юпітера є свого роду «сонячним опіком» верхнього шару хмар, а нижчі шари мають білий або, скоріше, сіруватий колір. Вчені, які виступають на підтримку даної теорії, вважають, що червоний колір вихору утворюється внаслідок впливу ультрафіолетового світла Сонця, що пробивається крізь аміачний склад газу верхніх шарів атмосфери Юпітера.

Яка з версій «переможе», покажуть лише подальші дослідження.

Завдання:


Пошукайте інформацію про кліматичні загадки, властиві нашій планеті — Землі. Чи є для них однозначне пояснення? Підготуйте невелике повідомлення на цю тему (на 3 абзаци).
Фізика (фізичні загадки)
Електронний щит Землі. У 1958 Джеймс Ван Аллен з Університету Айови виявив пару радіаційних кілець, що оперізують нашу планету на висоті до 40 000 кілометрів і складаються з електронів і протонів високих енергій. Утримує ці кільця навколо нашої планети магнітне поле Землі. Спостереження за кільцями показало, що вони то стискаються, то розширюються під впливом енергії, що викидається спалахами на Сонці.

 

У 2013 році Деніел Бейкер з Колорадського університету виявив між внутрішнім і зовнішнім радіаційними кільцями Ван Аллена третю структуру. Цю структуру Бейкер назвав «накопичувальним кільцем». Воно працює як розширяючий і звужуючий невидимий щит, який блокує ефекти «смертельних електронів». Ці електрони, що знаходяться на висоті 16 000 кілометрів, можуть бути згубними не тільки для людей, що знаходяться в космосі, але і для різного устаткування космічних супутників.

«Ці електрони нібито стикаються зі скляною стіною. Щось створює навколо нашої планети накшталт силового поля, яке ми могли бачити в різних фантастичних фільмах. Це неймовірно загадковий феномен», — говорить Бейкер.

Вчені розробили кілька теорій, які хоч частково могли б пояснити сутність даного невидимого щита. Однак жодна з цих теорій не є остаточною і підтвердженою.

Однак саме потоки заряджених частинок можуть стати тими «крилами», які понесуть дослідні апарати до околиць Сонячної системи. Саме завдяки таким технологіям, можливо, вдасться вирішити її загадки!

Як же «працює» така технологія? Заряджені частинки в сонячному вітрі якраз і будуть «підганяти» електронне вітрило — e-sail. Сама ідея була запропонована науковим співробітником Фінського метеорологічного інституту Пекка Янхуненом. Парус є апаратом, що оточений 20 проводками. Провід генерує позитивно заряджене електричне поле. Протони сонячного вітру «подорожують» зі швидкістю вище 750 кілометрів на секунду, відштовхуються цим електричним полем і тим самим «виштовхують» космічний апарат. Негативно заряджені частинки сонячного вітру гасяться своєрідною «електронною гарматою», так що електричне вітрило підтримує позитивно заряджене електричне поле.

Якщо сонячне світло, що штовхає сонячне вітрило, значно слабшає, коли космічний апарат досягає поясу астероїдів, сонячний вітер і все одно «дує» сильно. Згодом електропарус можна розігнати до 150 км/с.

Це означає, що космічні зонди можуть досягти Юпітера всього за два роки, а Плутона — за п'ять.

У 2018 році невеликий космічний зонд розгорне вітрило і почне подорож до далекого астероїда. Це буде перший космічний апарат NASA, який буде рухатися за межами орбіти Землі виключно за рахунок сонячного вітру. Така технологія може відкрити дорогу недорогому дослідженню Сонячної системи і, в кінцевому підсумку, міжзоряного простору.

Електричні загадки підкидає не тільки Земля. Венера не відстає у своїй «електричної загадковості». Попелясте світло Венери— загадка якраз такого типу. Слабке світіння, яке можна побачити на неосвітленій стороні Венери, було вперше відкрито ще в 1643 році. З тих пір його спостерігали безліч разів, проте задовільного пояснення це явище так і не отримало.

За однією з версій, попелясте світло викликає атмосферну електрику планети: часті удари блискавок висвітлюють небеса Венери. Однак космічний апарат «Кассіні», який пролітав повз планету, не зміг виявити високочастотні перешкоди, які повинні були б викликати такі блискавки.

Можливо, апарат з електронним вітрилом допоможе знайти відповідь і для цієї загадки.

Завдання:


Спробуйте скласти маршрут, яким повинен пролетіти апарат з e-sail для дослідження Сонячної системи. Які завдання він повинен вирішити в першу чергу? Це завдання може бути видано як домашнє або завдання для проектної роботи.
Геологія (геологічні загадки)
Гірський хребет Япета. Автоматична міжпланетна станція «Кассіні», що стала в 2004 році першим штучним супутником Сатурна, виявила на Япеті величний хребет висотою в 18 км (гора Еверест, для порівняння, приблизно в два рази нижча).

 

Цей хребет простягається майже через весь екватор «сатурніанського місяця». За однією з теорій, загадковий Япет мав раніше власне кільце, яке осіло у вигляді гірської гряди.

Інші дослідники припускають, що хребет утворився в результаті зіткнення супутника з астероїдом, що викликало сейсмічну активність.

Меркуріанський «павук». Це дивне геологічне утворення було сфотографовано в 2008 році космічним апаратом «Мессенджер», що пролітав поблизу найменшої планети Сонячної системи. Воно являє собою систему борозни, що виходять із загального центру посеред рівнини Жари. Ці борозни тягнуться на багато сотень кілометрів.

Вчені назвали утворення «Борозни Пантеон» (Pantheon Fossae) в честь схожої структури куполу римського Пантеону, хоча між собою стали називати його «павуком».

 

Причини утворення таємничої структури на Меркурії невідомі. Вчені припускають, що борозни могли виникнути в результаті специфічної вулканічної активності на планеті.

«Потворна» Міранда. Навіть вчені NASA якось назвали п'ятий за величиною місяць Урана «чудовиськом Франкенштейна». Все тому, що Міранда ніби зліплена з різних, не подібних один одному шматків. Між цими «шматками» проходять хребти й западини, деякі з яких в 12 разів глибше відомого Великого Каньйону.

 

За однією з теорій, Міранду колись розколов гігантський астероїд, проте частини її НЕ розлетілися, а знову притягнулися одна до одної, створивши доволі безформне утворення.

Тільки подальші дослідження допоможуть вирішити ці загадки. А можливо і дадуть «ключик» до інших таємниць Сонячної системи.

Хімія (хімічні загадки)
Марсіанський Метан. Спостереження метану на Марсі довгий час були суперечливі. Спочатку його виявили, а потім на довгий час метан «зник».

Вчені навіть розробили спеціальні моделі з урахуванням сучасних уявлень про марсіанську «хімію». Згідно з цими моделями, якби на Марсі дійсно існував метан, він би залишався там протягом 300 років і за цей період рівномірно розподілився в атмосфері. Але оскільки моделі зовсім не пояснили його появу, локалізацію і швидке зникнення, всі знахідки були визнані сумнівними, а результати списали на помилку інструментів, які на Марсі і так працювали на межі своїх можливостей.

«У такому контексті, коли ми всі були практично впевнені, що зібрані нами дані повинні бути, щонайменше, не до кінця точними, прийняти по ним рішення допомогли б тільки більш точні вимірювання» — кажуть дослідники з Андалуського інституту земних наук.

За допомогою спеціального блоку-аналізатора TLS, апарат «К'юріосіті» виявив рівні концентрації метану в межах 0,7 частини на мільярд (за обсягом) і підтвердив, що зростання цієї величини відбувається протягом шести солів аж в десять разів, тобто до 7 частин на мільярд.

"Цей фоновий параметр означає, що в атмосфері постійно присутні близько 5 тисяч тон метану", — говорить доктор Кріс Уебстер, співробітник Лабораторії реактивного руху НАСА, який керує цим дослідженням. — "На Землі, для порівняння, є близько 500 млн. тон метану в атмосфері. Його концентрація досягає близько 1800 частин на мільярд за обсягом".

Нові дані базуються на спостереженнях, проведених протягом одного марсіанського року (практично рівного двом земним), включаючи дослідження кратера Гейла апаратом «К'юріосіті».

На Землі 95% метану має органічне походження. Вчені не втрачають надії на те, що марсіанський метан може також мати органічне походження. Метан, який являє собою чотири атоми водню, пов'язаний з атомом вуглецю, є основним компонентом природного газу на Землі. Астробіологи зацікавлені в даних по метану, тому що земні організми виділяють велику кількість цього газу при засвоєнні поживних речовин. Можливо, і «марсіанські» теж?

 

Поки що керівники експедиції "К'юріосіті" не можуть з упевненістю визначити джерело метану, але вважають, що з великою ймовірністю його походження може бути пов'язано з покладами гідратів метану, які періодично руйнуються під впливом якихось невідомих чинників.

Вода Церери. Космічний дослідницький апарат Dawn аерокосмічного агентства NASA досліджував Цереру, карликову планету, розташовану в нашій Сонячній системі. До неї космічний зонд наблизився в березні 2015 року, а основні дослідження провів уже в травні-червні.

Що ж такого важливого було на «малій» Церері? Саме карликові планети можуть містити найважливішу інформацію про життя в Сонячній системі! А Церера в цьому плані є найбільш загадковою. Тому саме вона — ключик до відповіді на питання: чи може протопланета підтримувати життя?

Наскільки відомо вченим, існує три компоненти, необхідних для життя: джерело енергії, рідка вода і хімічні «будівельні блоки», такі як вуглець. Крім того, що на Церері в великому обсязі може бути присутня вода, в тому числі і в рідкій формі, сама ж Церера знаходиться досить близько до Сонця, щоб отримувати достатню кількість сонячного тепла.

Поки науці невідомо, чи є у карликової планети своє внутрішнє джерело тепла. Також нічого невідомо і про наявність необхідних вуглеводних сполук. Будемо сподіватися, що космічна місія Dawn зможе відповісти на всі ці питання.

Отже, якщо вода на Церері є, то її «біологічні» шанси значно зростають. За допомогою космічного телескопа «Гершель» вдалося помітити гігантські струмені пару, який планета-карлик періодично викидає у відкритий космос. Гейзери були виявлені в темних областях планети.

Згідно однієї теорії, саме в цих місцях Церера особливо активно поглинає сонячне світло: лід швидко перетворюється на пару, яка викидається назовні. Інші вчені припускають наявність вулканічної активності, не пов'язаної з водою.

І ось, апарат Dawn, підлетівши дуже близько (за астрономічними мірками), виявив кілька дивних свічень. Ось так виглядають загадкові світлі плями:

 

Але ось точно визначити, що це — гейзери, вулкани або щось ще — зможуть тільки подальші дослідження!

Питання:


В яких земних процесах утворюється метан? Чи може наявність метану свідчити про схожість процесів на Землі і на Марсі? Чи використовують живі організми Землі метан і як?
Музика (загадкові звуки космосу)

Ось «добірка» з п'яти космічних звуків. Деякі з них належать Сонячній системі:

Насправді це радіохвилі або хвилі плазми, для зручності «перекладені» в звукові хвилі.

Які ж «треки» пропонує нам Сонячна система?

Першими можна почути «страшні» звуки, які космічний апарат NASA "Кассіні" зафіксував як радіосплесків з полюсів Сатурна в квітні 2002 року. Коливання в частоті і часі відповідають активності полярних сяйв Сатурна подібно до наших власних радіосплесків від північних і південних сяйв. Вчені вважають, що ця комплексна смуга зростаючих і спадаючих тонів утворилася з безлічі радіоточок, які рухалися вздовж магнітного поля Сатурна поблизу полярних регіонів. Дехто вважає навіть, що це «переговори інопланетян».

Далі «виконує соло» «Вояджер-1», входячи в міжзоряний простір (якщо не брати до уваги хмару Оорта) в 2012 році. Цей апарат вважається найдальшим нашим мандрівником за межами Землі. Йому знадобилося 35 років, щоб почути звук цієї щільної плазми (іонізованого газу), вібруючої під час зіткнення з вибуховою хвилею вивержень Сонця.
Наступною можна почути «ксилофонну мелодію» комети 67P / Чурюмова-Герасименко, записану космічним апаратом «Розетта» в серпні 2014 року. Вчені вважають, що ця музика народжується в процесі коливань в магнітному полі середовища комети. Щоб зробити цю музику чутною людському вуху, частоти були посилені приблизно в 10 000 разів. Але навіть зараз залишається таємницею, як саме працюють ці коливання.
Далі ми чуємо свистячий звук блискавок Юпітера, записаний «Вояжером». Коли випроменені хвилі потрапляють в плазму над планетою, високі частоти рухаються швидше, ніж низькі уздовж магнітного поля Юпітера. Тому ми чуємо ефекти «потойбічного» свисту.

Завдання:


Спробуйте придумати, до яких музичних стилів можна віднести звуки Сонячної системи з матеріалу розгортки. Чи можна, на вашу думку, їх вважати музикою майбутнього?
Акселеративні і інтерактивні методи
Гра «Космічне лото» Суть гри: Гра проводиться за типом звичайного лото. Учитель готує картки-фішки з назвами елементів Сонячної системи (планети, супутники, астероїди і інші тіла — за вибором вчителя) і великі картки з фрагментами «карти» — зображення Сонячної системи із зазначенням цих об'єктів. Краще відразу домовитися про те, скільки об'єктів може бути позначено на великій мапі - 5, 8, 10 і т. п. — однакова кількість для всіх карток. Учитель роздає ці великі картки учням, а потім, як у звичайному лото, витягує картки-фішки з мішка або коробки та називає об'єкт.

Ось приклади можливих «карт»:

 

 

 

Учні, у яких на картках цей об'єкт є, позначають його фішкою чи іншої позначкою (паперовим значком, фішкою від якоїсь гри, ґудзиком і т. п.). Переможе той, чия карта буде заповнена першою. Бінго!

МЕТА: Активація уваги, концентрації, вміння слухати і чути, вміння фільтрувати інформацію з одночасним закріпленням шкільного матеріалу.
Підведення підсумків уроку-кейсу

Найменування

Зміст

1

Отримані знання та напрацьовані компетенції:

  •   Знання про сучасні технології, які застосовуються в дослідженнях космосу.
  •   Знання про фізичні процеси та хімічні закономірності, притаманні Сонячній системі в межах її застосованості. 
  •   Знання про сучасні направлення досліджень і виклики, що стоять перед наукою майбутнього

2

Тривалість:

90 хв. (спарений урок)

 

3

Локація проведення уроку-кейсу

Кейс-урок проходить в класі, можливе проведення в спеціалізованому кабінеті з предметів «Фізика» або «Астрономія»

4

Участь в змаганнях:

Можливо поділ на команди: хлопчики і дівчатка, згідно з рядами, за будь-яким іншим принципом

Як завдання можна використовувати акселеративну гру, запропоновану в кейсі.

Так само завданням для конкурсу може стати будь-яке завдання із запропонованих під предметними розділами. У цьому випадку головна умова - час і наявність доступу до мережі Інтернет для пошуку інформації.

 

5

Можливість схеми проведення з учнем-дублером

Можливо.

6

Можливе домашнє завдання:

Проведіть міні-дослідження. Виберіть одну з загадок і створіть про неї презентацію на 5 слайдів (можете пошукати інформацію і про інші загадки Сонячної системи):

  1.       Суть
  2.       Коли виявлена
  3.       Ким досліджується
  4.       Методи вивчення
  5.       Можливі пояснення

Обговоріть ваші презентації в класі

7

Результати кейс-уроку можна доповнити такими знахідками учнів:

 

8

Які 3 сайти допомогли знайти важливу інформацію?

http://edufuture.biz/

http://hi-news.ru/science/10-zagadok-solnechnoj-sistemy-kotorye-sbivayut-s-tolku-nashix-luchshix-uchenyx.html

http://hi-news.ru/space/10-nerazreshennyx-zagadok-solnechnoj-sistemy.html

9

На допомогу учневі і коучу:

http://edufuture.biz/

https://www.youtube.com/watch?v=5sbrpxmq8yk

https://www.youtube.com/watch?v=fvCtSyyEcNs

https://www.youtube.com/watch?v=wWCnwrJsfpM

 

10

Де брати інформацію для кейса:

http://edufuture.biz/

http://hi-news.ru/science/10-zagadok-solnechnoj-sistemy-kotorye-sbivayut-s-tolku-nashix-luchshix-uchenyx.html

http://hi-news.ru/space/10-nerazreshennyx-zagadok-solnechnoj-sistemy.html

http://earth-chronicles.ru/news/2016-02-08-88878

http://hi-news.ru/space/kyuriositi-podtverdil-nalichie-metana-v-atmosfere-marsa.html

http://www.bbc.com/russian/science/2014/12/141217_mars_methane_curiosity

11

Теги:

Сонячна система, Меркурій, транснептунові об'єкти, Церера, Юпітер, Плутон, Марс, Япет, Міранда, електронний вітрило, сонячний вітер

12

Автори:

Паутинка С.А.

13

Брали участь у апгрейді кейса:

 

The End

«Знання завжди повинні бути свіжими!»

Цікаві факти

Протягом життя у людини виділяється така кількість слини, що нею можна заповнити два басейни середнього розміру.

Знайшли помилку? Виділіть текст та натисніть Ctrl + Enter, ми будемо Вам дуже вдячні!

Знайшли помилку? Виділіть текст та натисніть Ctrl + Enter, ми будемо Вам дуже вдячні!