327
з історії

164
учня

97
для 11 классу

303
відкореговано


Вашій увазі

510
кейсів
Останнє оновлення:
23.03.2017


Кейс-урок «Кредитна картка»
Кейс-урок «Кредитна картка»

Розділ: Економіка і Богатономіка

Рівень (клас): 9-11

Тема: Успішний бізнес

Мета: Дізнатися, як «працює» кредитна картка, її переваги, можливості і перспективи

Яка інформація мене тут чекає?

  • Як влаштована кредитна картка і як вона працює?
  • Хто вважається власником картки, а хто держателем картки і чому?
  • Як інформацію записують на карту і як її захищають?
  • Які фундаментальні і практичні знання мені знадобляться?
  • Коли з'явилися перші кредитні карти і якими вони були?
  • Як формується їхня ціна?
6 розгорток з предметів, явищ та практик:
Вступ

Кредитна карта дуже швидко і органічно ввійшла до нашого повсякденного життя. Кожного разу, коли ми використовуємо карту, відбуваються складні інформаційні і фізичні процеси, про які ми навіть не замислюємося. Адже нас більше цікавить: скільки списано, чи правильно вказана сума і який залишок:

 

Як же «працює» кредитна картка не лише з точки зору економіки, але і технологічно, фізично, інформаційно?

Економіка

Пластикова карта стала звичним атрибутом. Нею розплачуються, на неї отримують зарплати, стипендії, пенсії. Як же відбувається процес оплат і нарахувань?

По-перше, банківську пластикову карту прив'язують до одного або декількох розрахункових рахунків у банку. При цьому карти можуть бути дебетові і кредитові.

Дебетові карти використовуються для розпорядження власними грошима, що знаходяться на розрахунковому рахунку у банку. Кредитні карти використовуються для розпорядження грошима банку, які при здійсненні платежу автоматично беруться у банку в кредит (їх потім потрібно повернути банку). Як же не заплутатися в тому, хто власник карти, а хто держатель? У цьому допоможе невеликий словничок-шпаргалка:

 

Банки не просто так випускають карти, як їм заманеться. Більшість платіжних карт має визначений стандартом ISO 7810 (Ідентифікаційні карти) ID-1 формат — 86х54 мм— і використовують в якості носія даних магнітну смугу або чіп.

На лицьовій стороні карти може бути будь-яке зображення (графіті, картина, фотографія) або просто фон. Крім того, присутні логотип платіжної системи, номер карти, ім'я держателя і термін дії карти.

На зворотному боці карти знаходиться магнітна смуга, паперова смуга з підписом власника, а на деяких — CVV2-код або його аналог. Це Card Verification Value 2 — тризначний код перевірки достовірності карти платіжної системи Visa. Інші платіжні системи мають схожі технології. Він наноситься або на смузі для підпису держателя після номера карти, або після останніх 4 цифр номера карти. Використовується як захисний елемент:

 

Випускаючи карту, банк відкриває прив'язаний до неї банківський рахунок, і карта стає зручним «інтерфейсом» до цього рахунку. Але до цього рахунку можна звертатися і традиційним способом — вказуючи його звичайні банківські реквізити в платіжних документах. Інколи це буває необхідно. Наприклад, при переказах коштів між різними платіжними системами. Зазвичай за зберігання коштів на цьому рахунку відсотки не нараховуються, або нараховуються суто символічно. Виключенням можуть бути соціальні карти (наприклад, для пенсіонерів).

Звідки банки беруть номер карти? Він є цифровим кодом на лицьовій стороні карти і часто буває опукло видавленим на карті для можливості зняття відбитку карти. У номері карти міститься корисна інформація: у ній зашифрований код банку-власника (емітента) карти, код платіжної системи, регіон випуску, контрольний код:

 

Номери кредитних карт, як правило, складаються з 16 цифр, проте зустрічаються 13- і 19-значні номери. 19-значні номери зазвичай присвоюються додатковим картам, випущеним у рамках одного клієнтського рахунку; 13-значні номери можна побачити на старих, випущених раніше пластикових, картках.

Питання:


Чи доводилося вам використовувати банківську кредитну карту? Чи часто вона блокувалася і чому? Якого типу була карта?

Фізика

Карта зберігає інформацію завдяки магнітній стрічці або чіпу. Які ж процеси, закони і принципи задіяно при цьому?

Карта з магнітною стрічкою працює за принципом магнітного запису інформації. Матеріал з потрібними властивостями називають феромагнетиком. З нього виготовляють магнітні стрічки і тонкі магнітні плівки. Запис інформації на магнітну смугу відбувається шляхом намагнічування крихітних часток, що знаходяться на поверхні смуги і містять залізо (магнітний матеріал). Зчитування інформації відбувається шляхом проведення смуги по магнітній голівці.

Магнітна стрічка - це гнучка основа з поліхлорвінілу або інших речовин. На неї наноситься робочий шар у вигляді магнітного лаку, що складається з дуже дрібних голчастих часток заліза або іншого феромагнетика і сполучних речовин.

Постійні магніти можуть бути виготовлені лише з порівняно небагатьох речовин, але всі речовини, що знаходяться в магнітному полі, намагнічуються, тобто самі стають джерелами магнітного поля. В результаті цього вектор магнітної індукції за наявності речовини відрізняється від вектора магнітної індукції у вакуумі.

Причина, внаслідок якої тіла мають магнітні властивості, була встановлена французьким вченим Ампером. Спочатку він передбачив, що магнетизм Землі викликано струмами, які проходять всередині земної кулі. Головний крок було зроблено: магнітні властивості тіла можна пояснити струмами, що циркулюють усередині нього. Далі Ампер прийшов до загального висновку: магнітні властивості будь-якого тіла визначаються замкнутими електричними струмами всередині нього. Згідно з його гіпотезою, всередині молекул і атомів циркулюють елементарні електричні струми. Якщо плоскості, в яких циркулюють ці струми, розташовані хаотично по відношенню одна до одної через тепловий рух молекул (рис. 1), то їх дії взаємно компенсуються, і жодних магнітних властивостей тіло не виявляє. У намагніченому стані елементарні струми в тілі орієнтовані так, що їх дії складаються (рис. 2).

Магнітні поля можуть створюватися феромагнетиками не лише внаслідок обертання електронів навколо ядер, але і внаслідок їх власного обертання:

 

Власний обертальний момент (момент імпульсу) електрона – це спін. Електрони завжди як би обертаються навколо своєї осі і, маючи заряд, створюють магнітне поле разом з полем, що з'являється за рахунок їх орбітального руху навколо ядер. У феромагнетиках існують області з паралельними орієнтаціями спінів, що називаються доменами; розміри доменів приблизно 0,5 мкм. Паралельна орієнтація спінів забезпечує мінімум потенційної енергії.

Якщо феромагнетик не намагнічений, то орієнтація доменів хаотична, і сумарне магнітне поле, що створюється доменами, дорівнює нулю. При включенні зовнішнього магнітного поля домени орієнтуються уздовж ліній магнітної індукції цього поля, і індукція магнітного поля у феромагнетиках збільшується, стаючи в тисячі і навіть мільйони разів більше індукції зовнішнього поля.

Як же магнітне поле діє на заряджену частку? Цю дію пояснив в кінці XIX ст. нідерландський фізик Г.А. Лоренц. Сама сила впливу отримала назву сила Лоренца. Він встановив, що ця сила завжди перпендикулярна напряму руху частки і силовим лініям магнітного поля, в якому ця частка рухається.

У якому напрямі діє сила, показує правило лівої руки:

Якщо розташувати ліву долоню руки так, щоб чотири витягнуті пальці вказували напрям руху заряду, а силові лінії магнітного поля входили в долоню, то відставлений великий палець укаже напрям сили Лоренца, що діє на позитивний заряд (рис. 3); якщо заряд частки негативний, то сила Лоренца буде направлена в протилежну сторону:

 

Діючи під прямим кутом до швидкості частки, сила Лоренца не може ні прискорити, ні уповільнити її рух. Вона лише викривляє траєкторію частки, змушуючи її рухатися по кривій лінії.

 

Чому високі температури небезпечні для ваших кредиток? Пояснити це явище може температура Кюрі. При температурах, що більші визначеної для даного феромагнетика, його феромагнітні властивості зникають. Цю температуру називають температурою Кюрі, прізвищем французького вченого, який відкрив це явище. Якщо досить сильно нагрівати намагнічений цвях, то він втратить здатність притягувати до себе залізні предмети. Температура Кюрі для заліза 753°С, для нікелю - 365°С, а для кобальту - 1000°С. Існують феромагнітні матеріали, в яких температура Кюрі менше 100°С. Саме тому спека – ворог кредиток.
Хімія/Технологія

Магнітну стрічку виготовляють з гнучкої основи, на яку з одного боку нанесено робочий шар, — суспензія тонкого феромагнітного порошку в спеціальному лаку. Між ними може наноситися проміжний шар, що забезпечує краще зчеплення основи і робочого шару. Сам робочий шар може складатися з декількох шарів з феромагнітним порошком різного складу. Крім того, поверх робочого шару іноді наносять ще один — антифрикційний, для зниження тертя під час руху стрічки, наприклад, з колоїдного графіту. Загальна товщина стрічки складає від одиниць до десятків мікрометрів, ширина — від одиниць міліметрів до 100 мм і більше, залежно від призначення. Стрічка поставляється для подальшого використання найчастіше змотаною в щільний рулон на сердечнику або котушці.

Основа магнітної стрічки виготовляється з синтетичних матеріалів, найчастіше з ацетатцелюлозних (наприклад, діацетату і триацетату), поліетилентерефталату (лавсану) і поліамідів. Застосовуються також й інші матеріали: папір, целулоїд, поліетилен, поліхлорвініл, але в даний час вони майже не застосовуються, оскільки гірше відповідають вимогам, що пред'являються до магнітних стрічок:

 

В якості робочого шару використовуються порошки оксидів заліза, хрому, кобальту та їх суміші, а також порошки чистих металів. Від складу, товщини і однорідності робочого шару, розмірів і форми часток магнітного порошку значною мірою залежать основні характеристики стрічки.

 

А з чого виготовляють саму картку? Пластикова карта складається з двох шарів білого або металізованого пластика і двох шарів прозорого ламінату. Пластик буває різної товщини і різних відтінків: 0,3 мм - стандартний пластик і 0,15 мм - тонкий пластик.

За різновидом відтінків, пластик буває класично білий, білосніжний з голубуватим відтінком і білий з жовтувато-молочним відтінком. Інколи колір пластика може вплинути на подальший відтінок пластикових карт, надрукованих на ньому. Шляхом використання під час друку того або іншого пластика можна досягти в результаті роботи появи унікального продукту, нестандартних відтінків кольору, цікавих ефектів і т.д.

А як виготовляють пластикову картку? Це складний багатоетапний процес (спеціально, щоб не підроблювали, з великим числом ступенів захисту):

Одним з найважливіших етапів виготовлення картки можна вважати ламінацію. Ламінація - це технологічний процес, при якому листи пластика з надрукованим на них зображенням поміщаються в ламінатор і під високим тиском і високою температурою запікаються з листами прозорого ламінату. Ламінат, як і пластик, також розрізняється за товщиною. Буває тонкий ламінат - 0,06 мм, стандартний - 0,08 мм і потовщений - 0,1 мм. Для виготовлення стандартної пластикової картки застосовують ламінат товщиною 0,08 мм.

Якщо виготовляти стандартну пластикову дисконтну картку, вона матиме в результаті товщину 0,76 мм. Ці параметри відповідають міжнародним стандартам ISO 7810.

Інформатика
Інформація записується на магнітну стрічку картки. Як же відбувається запис?

У процесі виробництва на магнітні смуги записують шум. При наявності будь-яких закономірностей в шумі (по сигнатурі шуму) можна відрізнити оригінальну смугу від її копії. Картрідер виконує зчитування шумів і обчислює їх сигнатуру. Сигнатура шуму може використовуватися для підвищення безпеки платіжної системи спільно з аутентифікацією в банкоматах і терміналах.

Магнітна смуга має ширину 9,52 мм і розмішується на відстані 5,66 мм від краю карти. Смуга розділена на 3 доріжки. Зазвичай на один дюйм довжини 1-ої і 3-ої доріжок доводиться 210 біт (щільність запису в системі СІ — 8,268 біт/мм). Щільність запису інформації на 2-й доріжці — 75 біт/дюйм (2,953 біт/мм):

 

Кожна доріжка може містити 7-бітові буквено-цифрові символи і 5-бітові цифрові символи. У кожної доріжки – свій «автор». Формат даних, що зберігаються на 1-й доріжці, створений Міжнародною асоціацією повітряного транспорту (авіапромисловістю). Формат даних, що зберігаються на 2-й доріжці, створений організацією «Об'єднання банкірів Америки» (American Bankers Association). Формат даних, що зберігаються на 3-й доріжці, створений Позичально-зберігаючою асоціацією.

Магнітні смуги, що відповідають стандартам, підтримуються більшістю касових апаратів і обслуговуються звичайними комп'ютерами (які можуть програмуватися під конкретні завдання).

Крім карт з магнітною стрічкою використовуються і чіпові карти – смарт-карти. Як же вони працюють? У більшості випадків смарт-карти містять мікропроцесор і операційну систему, що контролюють пристрій і доступ до об'єктів в його пам'яті. Крім того, смарт-карти, як правило, мають можливість проводити криптографічні обчислення.

Смарт-карти можуть використовуватися як електронні гаманці. На чіп смарт-карти завантажують інформацію про засоби, якими власник може розраховуватися в різних торгівельних точках. Криптографічні протоколи захищають інформаційний обмін між смарт-картою і банкоматом. Якщо при цьому немає безпосереднього зв'язку з банком, то робота з картою проходить у режимі offline, на відміну від магнітних карт, які роблять запит в банк, і вже він дає дозвіл на операції з картою:

 

Але існують і абсолютно «цифрові» картки. Багато сучасних банків випускає віртуальні картки. Віртуальна картка — це банківська картка без матеріального носія, електронний засіб платежу, призначений для здійснення фізичною особою операцій виключно через мережу Інтернет (використовуючи реквізити картки, коди CVC2 або CVV2):

 

Для випуску віртуальної карти клієнт надає банку грошові кошти у розмірі бажаного первинного ліміту віртуальної карти. Це потрібно для їх обліку банком у якості електронних грошових коштів. Власники таких карток не можуть отримати з них готівку, за винятком випадку закриття карти у банку.

У цій сфері існує декілька поширених варіантів шахрайства:

1. Магнітна смуга копіюється спеціальним пристроєм — скімером. Після чого виготовляється дублікат картки і залишається тільки дізнатися пін-код карти. Для цього зазвичай в парі зі скімером використовується прихована відеокамера або ж, якщо сам зловмисник в особі офіціанта або продавця, то він намагається підглянути пін-код. Ще технологічніший варіант, коли до пристрою введення підключається зчитувач даних, які вводяться.

2. Також для отримання даних у власників використовуються фішингові сайти або розсилки, де власників карток просять ввести їх секретну інформацію (номер карти CVV2 або CVC2 і т.п.).

3. Ще один варіант, коли зловмисники псують зчитувач карток таким чином, щоб карта там застрягла. Після того, як власник відходить від банкомата, з'являється зловмисник і забирає картку.

4. Кардінг також є одним з варіантів шахрайства. В цьому випадку зловмисник отримує базу Інтернет-магазину або будь-якого онлайн банку і знімає гроші з карт, до яких йому вдається отримати доступ.

5. Шіммінг (від англ. «тонка прокладка»). Використовуються спеціальні тонкі пристрої, які практично непомітні: тонка гнучка плата товщиною близько 1 мм вставляється через щілину картрідера і зчитує дані введених карток, дозволяючи викрасти номер картки і її пін-код:

 

Як же захищають карту від шахрайства?

Для захисту самих карток і інформації, що знаходиться на них, від несанкціонованого доступу і використання, застосовуються різні способи і елементи захисту пластикових карт. Умовно їх можна розділити на декілька категорій:

Механічний захист. Він направлений, в першу чергу, на захист самих карток від підробки, пошкодження і зносу при використанні:

1. Лакування карт. Після виготовлення і заповнення пластикової картки, вона покривається спеціальним УФ-лаком, що відбиває ультрафіолетове випромінювання і оберігає записи на карті від підробки, стирання, вицвітання і потемніння. Лакове покриття може бути глянсовим або матовим. Воно застосовується на пластикових картках, що не передбачають тривалого використання.

2. Ламінування карт. Процес полягає в нанесенні на поверхню виготовленої і заповненої картки з двох сторін спеціальної термоплівки і запіканні її з пластиком. Ламіновані пластикові картки мають вищу стійкість до стирання, ніж лаковані. Перед ламінуванням на поверхню пластика, окрім звичайного тексту, можуть бути нанесені магнітні смуги, голограми, мікрочіпи і навіть GPS-датчики.

3. Scratch-смуга. Захисне металізоване покриття, під яким зберігається службова конфіденційна інформація. Часто використовується на картах для оплати послуг телефонії, Інтернету і т.д. «Зчищається» scratch-смуга ребром монети. Це дешевий одноразовий захист інформації.

Персоналізація (персональний захист) призначена для ускладнення або виключення можливості підробки пластикової картки і запобігання використанню загубленої або викраденої карти третіми особами. В процесі виготовлення пластикової картки вона «прив'язується» до конкретної особи – власника даної карти. З цією метою виробляється нумерація або ембосування деяких даних карти і її власника, присвоєння і нанесення на карту пін- і штрих-кодів, підписи клієнта-користувача та іншої інформації:

1. Нумерація. Один з простих способів персоналізації, що містить номер і серію картки, а також ПІБ її власника і деякі службові відмітки.

2. Ембосування. Це нумерація, виконана методом тиснення. Часто ці рельєфні дані покриваються металізованим (під срібло або золото) покриттям.

3. Смуга для підпису. Спеціальне поле на електронній карті, на яке нанесено зразок справжнього підпису її власника. Використання карти дозволяється лише при повному збігу даних з оригіналом. Як правило, це поле картки захищене від стирання і правки зразка підпису спеціальними методами.

4. Штрих-код. Зашифрований у вигляді білих і чорних смуг різної ширини, що чергуються; це інформація про карту і її користувача. Зчитується за допомогою оптичних фотоелементів.

5. Магнітна смуга. Використовується для зберігання і зчитування спеціальної інформації в електронному (аналоговому або цифровому) форматі. Зовні виглядає як тонка металізована смужка. Інформація на ній може зберігатися від декількох місяців до десятків років. Використовується для захисту від підробки, ідентифікації і підтвердження достовірності самої карти.

6. Мікрочіпи. Використовуються для запису даних про користувача і службову інформацію (статус карти і користувача, види і умови послуг, що надаються, і т.п.) в електронному вигляді.

Елементи і способи захисту пластикових карток, на перший погляд, дублюють одне одного і несуть однакову інформацію. Проте способи їх нанесення і зчитування різні. При розбіжності одних і тих самих даних, зашифрованих різними способами, пластикова картка буде автоматично заблокована до з'ясування обставин збою в її ідентифікації. Це також захистить інтереси її власника в неоднозначних ситуаціях.

Питання:


З якими з носіїв інформації на пластикових картках вам доводилося стикатися частіше? Як ви вважаєте, чому?

Історія

Історія банківської кредитної карти почалася ще в 1951 році. Перша банківська картка була випущена маленьким нью-йоркським банком Long Island Bank. А Franklin National Bank в Нью-Йорку розробив досконалішу для тих років технологію розрахунків, яка дозволила почати поширення перших кредитних карток, схожих за схемою обслуговування з сучасними картками. У цьому ж році першу кредитну картку в Європі видає британська компанія Finders Services:

 

Основні етапи в історії кредитної картки:

 

З магнітною пластиковою карткою пов'язана цікава історія. У 1960 р. фірма IBM за замовленням уряду США розробляла спосіб надійного і безпечного зберігання інформації на пластикових картках. Інженер, який працював у лабораторії фірми IBM, цілий день намагався приклеїти магнітну смугу до пластикової картки. Від дії клею смуга деформувалася, і прочитати інформацію було неможливо. Увечері інженер повернувся додому і поділився невдачами зі своєю дружиною. Дружина прасувала одяг і запропонувала йому вплавити смугу в пластик за допомогою праски. Інженер провів «випробування», і метод виявився вдалим: розігріта праска розплавила верхній шар пластикової карти. Адгезія між пластиком і смугою виявилася достатньою для зчеплення цих матеріалів.

А ось чіпові карти з'явилися пізніше. Автоматизована картка з вбудованим чіпом була винайдена німецьким інженером Гельмутом Греттрупом і його колегою Юргеном Деслофом у 1968 р. Патент був остаточно затверджений лише у 1982 р., а перше масове використання таких карток почалося у Франції для оплати телефонних рахунків вже у 1983 р.

Смарт-карти також були впроваджені в ідентифікацію особи і документацію на регіональному, національному і навіть міжнародному рівнях. Це цивільні картки, водійські права і медичні документи:

 

Наприклад, у Малайзії картки посвідчення особи MyKad, що включають 8 різних функцій, є у 18 млн жителів. Безконтактні смарт-карти впроваджуються також в біометричні паспорти, щоб збільшити рівень безпеки в міжнародних поїздках.

Питання:


А ви хотіли б використовувати таку картку-посвідчення особи? Які функції у неї ви хочете бачити?

Бізнес

Кредитна картка дозволяє розраховуватись за товари і послуги, не використовуючи готівки. Вона також дозволяє переводити гроші в готівку. Але і сама вона коштує певних грошей, оскільки кошти витрачаються на її виготовлення і обслуговування. Які ж витрати несе банк-власник картки?

 

Виходить, що кредитна картка – це не лише прибуток для банку, але і витрати. А ось на скільки вона буде корисною для вас, залежить лише від вашого розумного підходу до витрат.

Незважаючи на те, що виготовлення карток вимагає певних витрат, у різних банків у зв'язку з цим реалізуються різні маркетингові стратегії. Одні банки продають ці картки, як звичайний товар, отримуючи від них невеликий прибуток. Інші банки видають ці картки клієнтам за «півціни», собі у збиток, але вважаючи, що тим самим вони отримують клієнта. Треті банки не лише видають ці картки, але ще й кладуть на неї деяку суму (100-500 грн), вважаючи, що клієнт почне інтенсивно користуватися карткою, буде постійно докладати туди гроші, підвищуючи обіг доходів і витрат, що збільшить прибуток банку.

Акселеративні та інтерактивні методи

Суть гри: Клас або група дітей ділиться на дві команди. Одна команда – «служба безпеки банку», інша – «хакери». Перша команда розробляє чотиризначний чи п’ятизначний «код захисту картки чи банківської системи», де кожен символ шифрує як окреме завдання. Можна використовувати як цифри, так і літери алфавіту (кирилицю чи латиницю). Наприклад, дві цифри можна зашифрувати як розв’язок системи рівнянь, ще дві – як корені квадратного рівняння. Складність та рівень обмежуються тільки знаннями та підготовкою гравців. На цьому етапі час на підготовку коду обмежує вчитель.

Далі підготований код із завданнями передається команді «хакерів», які мають його «зламати» - вирішити завдання. Для них час обмежує команда суперників, заздалегідь плануючи разом із створенням завдання. Вчитель слідкує, щоб час було обмежено розумно і його вистачило на вирішення. Якщо код зламано – виграють «хакери», якщо ні – «служба безпеки».

МЕТА: Налагодження командної роботи та комунікації в межах команди, набуття таких компетенцій, як делегування повноважень, плюралізм, лідерство, самостійне та критичне мислення, управління часом та тайм-менеджмент, навчання елементам стратегії та тактики вирішення завдань, засвоєння та закріплення знань з матеріалу шкільної програми.

 

Підведення підсумків кейс-уроку:

Назва

Зміст

1

Результати кейс-уроку можна доповнити такими знахідками учнів:

 

2

Які 3 сайти допомогли знайти важливу інформацію?

http://edufuture.biz

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%BD%D0%B0%D1%8F_%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B0

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D1%91%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%8F_%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B0

 

3

На допомогу учню і коучу:

http://edufuture.biz

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B0_%D1%81_%D0%BC%D0%B0%D0%B3%D0%BD%D0%B8%D1%82%D0%BD%D0%BE%D0%B9_%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B9

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BC%D0%B0%D1%80%D1%82-%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B0#.D0.98.D0.BD.D1.82.D0.B5.D0.BB.D0.BB.D0.B5.D0.BA.D1.82.D1.83.D0.B0.D0.BB.D1.8C.D0.BD.D1.8B.D0.B5_.D0.BA.D0.B0.D1.80.D1.82.D1.8B

 

4

Де знаходити інформацію для кейсу:

http://edufuture.biz

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%BD%D0%B0%D1%8F_%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B0

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D1%91%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%8F_%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B0

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B0_%D1%81_%D0%BC%D0%B0%D0%B3%D0%BD%D0%B8%D1%82%D0%BD%D0%BE%D0%B9_%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B9

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BC%D0%B0%D1%80%D1%82-%D0%BA%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B0#.D0.98.D0.BD.D1.82.D0.B5.D0.BB.D0.BB.D0.B5.D0.BA.D1.82.D1.83.D0.B0.D0.BB.D1.8C.D0.BD.D1.8B.D0.B5_.D0.BA.D0.B0.D1.80.D1.82.D1.8B

http://melnicabiz.ru/kak_proizvodyat/84_kak_proizvodyat_kak-delayut-plastikovye-kartochki.html

http://notacard.com.ua/poleznye-stati/70-kak-i-iz-chego-delayut-plastikovye-kartochki

http://edufuture.biz/index.php?title=%D0%94%D0%B5%D0%B9%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B8%D0%B5_%D0%BC%D0%B0%D0%B3%D0%BD%D0%B8%D1%82%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8F_%D0%BD%D0%B0_%D0%B4%D0%B2%D0%B8%D0%B6%D1%83%D1%89%D0%B8%D0%B9%D1%81%D1%8F_%D0%B7%D0%B0%D1%80%D1%8F%D0%B4

http://edufuture.biz/index.php?title=%D0%9C%D0%B0%D0%B3%D0%BD%D0%B8%D1%82%D0%BD%D1%8B%D0%B5_%D1%81%D0%B2%D0%BE%D0%B9%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D0%B2%D0%B5%D1%89%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0

5

Локація проведення кейс-уроку:

Кейс-урок проходить у класі.

Можливе проведення в музеї, бібліотеці.

6

Змагання:

Команди хлопчиків і дівчаток.

Рахунок склав:….

Завдання для них:

1. Напрям заряду 45° (подивіться по транспортиру ϑ). Куди буде направлена сила Лоренца для позитивного і для негативного зарядів? Силові лінії магнітного поля направлені зверху вниз.

2. Придумайте «концепт» кредитної картки. Які функції вона повинна виконувати, які носії інформації включати? Подумайте над її дизайном. 

7

Домашнє завдання:

Сформулювати по п'ять питань до матеріалу кейс-уроку (індивідуальне завдання).

8

Тривалість:

90 хвилин (спарений урок) 

9

Можливість схеми заняття з учнем-дублером: 

Можливо.

10

Отримані знання і напрацьовані компетенції:

Знання про принципи, що закладені в основу роботи кредитної картки.

Знання про технологічні прийоми, що використовуються при виготовленні і використанні кредитних карток.

Отримання конкретних знань з фізики, економіки, хімії та інших розділів (наведені в розгортках).

Отримання практичних навиків застосування отриманої інформації.

11

Теги:

Кредитна картка, магнітна стрічка, чіп, індукція, магнітне поле, сила Лоренца, поліетилен, полівінілхлорид, целюлоза, сигнатура шуму.

12

Автори:

 Грабовська Лариса Леонідівна

13

Брали участь в апгрейді кейсу:

 

 


 

The End

«Знання завжди повинні бути свіжими!»

Цікаві факти

Протягом життя у людини виділяється така кількість слини, що нею можна заповнити два басейни середнього розміру.

Знайшли помилку? Виділіть текст та натисніть Ctrl + Enter, ми будемо Вам дуже вдячні!

Знайшли помилку? Виділіть текст та натисніть Ctrl + Enter, ми будемо Вам дуже вдячні!