327
з історії

164
учня

97
для 11 классу

303
відкореговано


Вашій увазі

510
кейсів
Останнє оновлення:
23.03.2017


Кейс-урок «Щеплення: фейки, міфи та реальність»
Кейс-урок «Щеплення: фейки, міфи та реальність»

Розділ: Наука, природа та людина

Рівень (клас): 9 – 11

Тема: Біологія

Мета: Отримати усебічну та об’єктивну інформацію стосовно щеплень та вакцинації

Яка інформація мене тут чекає?

  • Чим щеплення відрізняється від вакцини?
  • Коли і кому зробили перше щеплення?
  • Навіщо робити вакцинацію взагалі?
  • Чи можна пропускати щеплення?
  • Скільки коштує зробити щеплення і чому?
  • Яка вона, вакцина майбутнього?
  • Чи роблять вакцинацію рослинам?
7 розгорток з предметів, явищ та практик:
Вступ

Щеплення – це та тема, яка в сучасному світі викликає надзвичайно багато дискусій. Вона все ще не однозначна, хоча вакцинацію проводять вже не перше століття! Вакцинуватися – небезпечно. Не вакцинуватися – небезпечно. Так у чому ж полягає більший ризик для здоров’я? Як вберегтися від «неминучих» хвороб, де брати вакцини, які та за скільки? Навколо цієї теми виникло багато сучасних «міфів», фейків і навіть фобій. Тим не менш, щеплення – засіб, який здатен вберегти кожного з нас від багатьох небезпечних хвороб.

Ось аргументована думка лікаря з цього приводу:

Так що ж у темі вакцинації є «міфом», а що правдою? Якщо розберемося, то хворіти будемо менше.

Біологія/Здоров’я

Що таке щеплення? Для чого воно використовується і як працює? Сам цей термін має декілька значень. Адже медик та ботанік розуміють під щепленням зовсім різні процеси.

Що ж таке щеплення з точки зору медицини?

Дуже часто ми чуємо слова «щеплення» та «вакцинація». Це те саме чи вони мають різне значення?  Чим щеплення відрізняється від вакцини? Щеплення (також звана маніпуляцією, ін'єкцією, інокуляцією та деякими іншими термінами) — це процес введення суміші речовин та матеріалів особливого складу, призначеної для вироблення імунітету до конкретної хвороби або класу захворювань в організм людини. Вакцина — це той склад, яким прищеплюють. Саме тому щеплення ще називають вакцинацією.

Отже, з наукової та медичної точки зору щеплення або вакцинація – це процес введення антигенного матеріалу в організм людини з метою набуття імунітету до хвороби. Імунітет має або запобігти хворобі взагалі, або ослабити її протікання та наслідки.

Для проведення щеплень використовують антигенний матеріал. Антиген – це речовина (зазвичай органічна), яка має певну генетичну відмінність, і при введенні до організму викликає специфічну імунну реакцію. Антигенами можуть бути віруси, бактерії, мікроскопічні гриби, цілі клітини (тваринні):

 

 

Як працюють антигени?

Імунна система «розпізнає» антиген як чужорідну речовину і виробляє антитіла для боротьби з нею.

 

Як антигенний матеріал використовують живі, але ослаблені штами мікробів; убиті (інактивовані) мікроби; очищений матеріал, наприклад, білки мікроорганізмів; синтетичні вакцини. Переважна більшість вакцин містить такі компоненти:

 

Від яких хвороб яким саме типом вакцин роблять щеплення?

Головною «логічною ланкою» в парі «хвороба – вакцина» буде тип активного компоненту. Вакцина від коклюшу містить цільні вбиті мікроорганізми, вакцини від грипу або поліомієліту – активні віруси, вакцини від дифтерії та правцю – анатоксин, від кору – живі атенуйовані віруси; вакцина АКДС називається адсорбованою через спосіб її одержання, а вакцину від гепатиту В взагалі синтезують хімічно або одержують методами генної інженерії. Деякі з цих термінів зрозумілі, а деякі – зовсім незнайомі. Будемо розбиратися!

Що таке анатоксин, який міститься у вакцині від дифтерії? Справа в тому, що деякі види хвороб спричинюються саме шкідливими чи отруйними речовинами, що виділяють певні види збудників хвороб. Така речовина буде називатися токсином. Але якщо таку речовину певним чином обробити, то вона втратить свої шкідливі властивості. А от здатність викликати імунітет залишиться! Саме такий оброблений токсин і буде називатися анатоксином.

А які організми називають атенуйованими? Це віруси або бактерії, які спеціально вирощені для виготовлення вакцини на курячих ембріонах або нехарактерних для них середовищах при специфічній дії хімічних та фізичних факторів. Це робиться для ослаблення хвороботворності цих мікроорганізмів до рівня, що здатен викликати імунну реакцію, але не спричинити захворювання.

Чи є якісь специфічні вимоги до вакцин? Неодмінно є, ось вони:

·         вакцини повинні створювати тривалий імунітет;

·         вони мають бути генетично стабільними (слугувати зразком для нової партії вакцини);

·         вакцини повинні бути відносно дешевими та простими у виготовленні;

·         містити мінімальну кількість баластних речовин та не мати сторонніх домішок, непередбачених технологією;

·         бути досить імуногенними та слабореактогенними (не проявляти клінічних та інших сторонніх реакцій у щеплених організмів).

Яким чином можна ввести вакцину до організму? Як саме роблять щеплення?

Один з найпоширеніших варіантів – введення внутрішньом’язово. Зазвичай обирають м’язи верхньої частини стегна або плече. Стегно обирають найчастіше при введенні вакцини дітям до 1 року. Для дітей старшого віку  можливі обидва варіанти, але якщо вакцина вводиться в стегно, то використовують довшу голочку.

Для підлітків та дорослих найчастіше щеплення роблять в плече (дельтоподібний м’яз).

Внутрішньошкірні щеплення роблять або зовсім маленьким діткам (новонародженим) і тоді «обирають» стегно або плече, або старшим – тоді вакцина вводиться під лопатку. Зазвичай таким чином вводять дуже малі дози антигену, ретельно слідкуючи, щоб він потрапив саме в товщу шкіри, а не під неї.

Складні багатокомпонентні вакцини (наприклад, АКДС в комплексі з іншою вакциною) вводять в стегно, що пояснюється його значною м’язовою масою.  В інших випадках, коли роблять декілька щеплень одночасно, або обирають різні кінцівки, або «залишають відстань» між ін’єкціями в 3-5 см.

Оральні препарати – вакцина вводиться через рот (наприклад, краплі від поліомієліту).

Назальна імунізація – введення вакцини через слизові оболонки носу. Має певну перевагу, адже сприяє виробленню специфічної захисної реакції, починаючи вже від слизових оболонок – «воріт організму». Крім того, такий вид вакцинації не вимагає наявності шприців, що має позитивний економічний та психологічний ефект.

 

А чи бувають випадки, коли вакцинація вважається такою, що не відбулася, хоча вакцина введена? Так, і причин може бути декілька:

1. Вакцинація проведена дозою антигену меншою, ніж передбачено інструкцією.

2. Допущено відхилення від правильної техніки вакцинації (невідповідні місце, глибина чи спосіб введення антигену).

3. Навіть якщо вакцина введена декількома порціями, що в сумі дадуть ту саму дозу, яка передбачена інструкцією, все одно це дає підстави вважати, що щеплення не відбулося.

Щеплення проводяться не за бажанням: «коли закортіло» чи «коли налякався». Існує спеціальний календар щеплень, розроблений так, щоб імунітет «встиг виробитися вчасно».

 

А от щеплення проти грипу роблять кожного року «по-новому». Чому так? Кожен рік нас «відвідує» новий штам грипу із своїми властивостями, тому і потрібно виробити імунітет саме для нього. Лікарі, виходячи з досвіду попередніх років та даних, що спираються на статистику, роблять прогноз, коли саме почнеться «наступна» епідемія. Щеплення проводиться завчасно, таким чином, щоб встиг виробитися імунітет. При цьому спеціалісти дивляться не лише коли робити щеплення, а ще й якою саме вакциною, тобто від якого саме штаму. Між лікарями та вірусом грипу відбуваються щорічні «перегони»: чи встигнуть спеціалісти правильно спрогнозувати, який саме вірус спричинить більшу частину захворюваності на грип  і коли саме.

Які побічні ефекти може мати щеплення?

Побічні ефекти й ускладнення у різних вакцин різні. Найчастіше спостерігають слабо виражені реакції: помірне підвищення температури тіла, почервоніння і біль у місці ін'єкції. У зовсім маленьких дітей часто спостерігають плач, погіршення апетиту. Можливі алергійні реакції, зокрема (але надзвичайно рідко)  набряк Квінке, анафілактичний шок.

Деякі живі вакцини здатні спричинити реакції, що нагадують легкий перебіг тих захворювань, для профілактики яких їх і вводять. Наприклад, вакцинація від кору, краснухи та епідемічного паротиту в 5% випадків спричинює нерясний висип.

Для того, що мінімізувати можливість виникнення таких наслідків, перед щепленням ПОТРІБНА ОБОВ’ЯЗКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ ЛІКАРЯ: ВАКЦИНУВАТИ МОЖНА ТІЛЬКИ ЗДОРОВУ ЛЮДИНУ!!!

Чи дійсно потрібно починати вакцинацію дитини від перших днів її життя?

Так, потрібно «встигнути» провести вакцинацію дитини (щоб розвинувся імунітет) до того, як з’являться шанси «зустрітися з мікробом». Саме тому деякі щеплення проводять навіть в перші години життя малюка. Але важливою умовою проведення щеплень є відсутність протипоказань.

Чи можна пропускати деякі щеплення?

Вакцинації пропускати не варто, адже тоді не буде вироблятися імунітет саме для «пропущеного» захворювання. Крім того, не варто зовсім пропускати ревакцинації. Імунна «пам’ять» організму поступово слабшає, а ревакцинація підвищує її ефективність до потрібного рівня.

Завдання:


Проведіть самостійний інформаційний пошук в мережі Інтернет. Для цього оберіть один з варіантів: «пташиний грип» або «свинячий грип». Пошукайте інформацію про них, особливо звертаючи увагу на джерела походження цієї інформації. Порівняйте знайдені відомості та зробіть висновки про їх достовірність та об’єктивність.
Історія
Вперше маніпуляції, схожі на сучасні щеплення, були притаманні народній медицині. В Стародавніх Індії та Китаї лікарі проводили таку процедуру: «щеплення» рідиною з пухирців (пустул) людей, хворівших легкою формою віспи (науковці називають цей спосіб інокуляцією). Але такий спосіб міг мати й негативні наслідки, навіть летальні. Адже не завжди вдавалося внести до організму саме ослаблених збудників. В Китаї, правда, частіше практикували «назальну» інокуляцію – вміст пустули наносився на ватяну кульку, яку потім вставляли в ніс.

На Кавказі жінки робили інокуляцію для своїх дочок, коли тим виповнювалося півроку. Але це було скоріше турботою про зовнішність, ніж про здоров’я, адже рубці після віспи могли попсувати вигляд гарненьких облич.

В XVII сторіччі така практика з Кавказу перекочувала в Туреччину. Процедура давала лише 2-3% смертності. І це був надзвичайний показник для того часу.

В 1716 році леді Мері Уортлі, дружина англійського посла в Туреччині, заразилася віспою. Коли вона дізналась від місцевих про інокуляцію, вона вмовила посольського лікаря зробити цю процедуру для свого сина Едварда. В хлопчика виробився імунітет до віспи, а леді поставила собі за мету впровадити таку медичну практику в рідній країні.

 

В 1718 році в Америці «проповідником» інокуляції від віспи став Коттон Мезер (до речі, саме він був ідеологом салемського полювання на відьом). Від свого раба на ім’я Онесимус він довідався про процедуру, яку тому зробили ще на батьківщині – примітивний варіант інокуляції. І коли у 1721 році до бостонської гавані зайшов корабель з моряками, хворими на віспу, Мезер порадив бостонським лікарям провести інокуляцію населення. Його дослухалася лише незначна кількість людей. Але серед тих, хто пристав на його ідею, смертність склала 2%, тоді як серед інших містян смертність досягла аж 15%.

 

Тим часом в Англії події розгорталися не менш бурхливо, ніж на американській землі. Леді Монтегю зробила інокуляцію своїй дочці, щоб довести англійським лікарям дієвість методу. Навіть англійський монарх долучився до дослідження нового способу боротьби із страшною хворобою. Він наказав провести клінічні дослідження на в’язнях Ньюгейтської в’язниці. Дослід виявився вдалим. Процедура почала поширюватися серед різних верств англійського тогочасного суспільства. Навіть дочки принца Уельського пройшли цю процедуру.

Крім того, в Англії було розповсюджене повір’я: доярки, які перехворіли на коров’ячу віспу, ніколи не захворіють на віспу натуральну. А віспа на той час була хворобою, що забирала сотні тисяч життів. Англійський аптекар (і хірург) Едвард Дженнер вирішив дослідним шляхом перевірити це повір’я. Дженнер прищепив вміст пухирця коров'ячої віспи 8-річному Джеймсу Фіпсу, а через півтора місяці – вміст пухирця натуральної віспі – і хлопчик не захворів. Провести дослід на собі Дженнер не міг, адже сам колись перехворів на віспу і в нього вже був імунітет.

 

На «континенті» процедуру інокуляції розцінили як «англійське дивацтво». І приєдналися до такої практики значно пізніше.

Майже через 100 років французькому мікробіологу Луї Пастеру вдалося цілеспрямовано ослабити хвороботворність збудників деяких інших хвороб (сибірки та сказу), тим самим приготувавши першу вакцину для щеплення. Самій назві «вакцина» ми також завдячуємо Луї Пастеру, і «вивів» він цю назву від латинського слова vacca – корова.

 

Невдовзі після розробки першої вакцини з'явився і рух антивакцинаторів, які висловлювали сумнів щодо безпеки і ефективності вакцин. Втім, як відзначають експерти ВООЗ, більшість аргументів антивакцинаторів не підтверджуються доказовими науковими даними (наприклад, стаття No vaccine for the scaremongers//Bulletin of the World Health Organization. – 2008. – V.86).

Один з популярних аргументів противників вакцинації – припущення про вміст в деяких вакцинах різних токсичних речовин, зокрема на основі ртуті. Доказів системної токсичної дії вакцинних консервантів (при застосуванні у стандартних дозах) немає. Передбачуваний зв'язок консервантів з розвитком аутизму також не знайшов підтвердження (згідно джерела Stephen D. Sugarman. Cases in Vaccine Court – Lega Battles over Vaccines and Autism//N Engl J Med 2007; 357:1275-1277).

Також батьки часто побоюються випадків неправильного зберігання, транспортування, використання вакцин.

Завдання:


Існують відомості, що досліди з вакцинації проводив не тільки Едвард Дженнер, але й Петер Плетт, й Бенджамен Джесті. І вони проводили свої дослідження саме в той час або навіть трошки раніше. Пошукайте інформацію про них та підготуйте презентацію на 3-5 слайдів. Це завдання можна виконати як командний конкурс.
Технологія

Яким же чином виготовляють сучасні вакцини? По-перше, використовують живих збудників з ослабленою вірулентністю (використовують метод штучного ослаблення штаму, вирощеного на спеціальному середовищі). Такі вакцини вимагають спеціальних умов зберігання та транспортування.

Інактивовані вакцини одержують шляхом впливу на мікроорганізми хімічними речовинами чи нагріванням. Такі вакцини є досить стабільними і безпечними, тому що не можуть спричинити відновлення вірулентності. Вони часто не вимагають низькотемпературного збереження, що зручно в практичному використанні. Однак у цих вакцин є і ряд недоліків, зокрема, вони породжують відносно слабку імунну відповідь і вимагають застосування декількох доз (ревакцинацію). 

Але створювати «нові» вакцини проти «нових» інфекцій вдається не завжди. Прикладом може бути вакцина проти гепатиту В. Вірус гепатита неможливо виростити в «культурі» таким чином, щоб він був інактивованим. Але й вакцина з «вбитих» вірусів буде не ефективною, адже не дасть потрібної імунної відповіді. Що ж робити в такому випадку? Тоді використовують метод рекомбінантних білків-антигенів. Саме ця технологія дозволила отримати вакцину від гепатиту В. Вона активно розвивалася і застосовувалася з 80-х років минулого сторіччя, хоча мала і суттєвий недолік. Адже для активації імунної реакції дуже часто потрібний був специфічний білок або інші молекулярні структури, бо вони є активаторами імунної відповіді!

Тому на зміну цій технології прийшла новіша – генетична імунізація. Потрібний ген вбудовують в плазміду або безпечний вірус. Цей вірус або плазміда називаються носієм (інакше – вектором). Він, в свою чергу, потрапляє в клітину і продукує потрібні білки. Нова трансформована таким чином клітина стає своєрідною «фабрикою» з виробництва вакцини прямо в організмі. «Працює» вона до року. Такий варіант вакцинації викликає повноцінну імунну відповідь і забезпечує тривалий та стійкий захист.

 

Цей метод стрімко розвивається з 90-х років минулого сторіччя.

А ось останні 10 років, враховуючи розвиток біоінформатики, активно впроваджується метод зворотної вакцинації. За «попередньою логікою» виробництво вакцин йшло від цілої клітини до її складників. Тепер наука запропонувала «дзеркальний» шлях створення вакцин: від молекулярних комплексів до генома клітини. Як же це відбувається? Одним із поширених варіантів є такий: з геному «вирізають» ген, який відповідає за вірулентність (хвороботворність) мікроорганізму, але не впливає на здатність до розмноження та імуногенність (здатність викликати імунну відповідь). Таким чином отримують «безпечний» штам, який і використовують для виготовлення вакцини. Геном аналізують за допомогою комп’ютера, одержуючи так званні коди білків.

 

Зазвичай вакцинацію проводять, щоб попередити виникнення хвороб. Але існує сучасна методика вакцинації, яка спрямована на лікування чи ослаблення наслідків хвороби, що вже «в розпалі». Це терапевтична вакцинація і, відповідно, терапевтична вакцина. Першим кроком до такої вакцини, до речі, була вакцина проти сказу, яку розробив ще Луї Пастер. Цьому факту є просте і логічне пояснення: сказ має досить тривалий інкубаційний період, протягом якого дія вакцини буде ефективною.

Найчастіше терапевтичні вакцини застосовують для лікування хронічних захворювань. А найпоширеніший спосіб їх виробництва – це отримання з організму хворої людини та вирощування в середовищі з тваринних клітин. 

 

Такий метод є актуальним для вірусів, адже, пристосовуючись до «нових умов нового середовища», вони мутують, і це суттєво ослаблює їх вірулентність.

Питання та завдання:


Як ви думаєте, який з описаних способів виробництва вакцини найкраще підходить для вакцини проти грипу? А тепер пошукайте інформацію, які саме способи використовуються в дійсності. Чи збігається ваша версія з ними?
Неонаука/Футурологія

Отже, ми розглянули технології вакцинації та виготовлення вакцин, які пропонує нам сьогодення. Але ж існують методи та технології, які націлені на майбутнє, які зараз видаються майже фантастичними, але незабаром стануть такою ж реальністю, як і сучасні. Які ж вони, «вакцини майбутнього»?

Один з напрямів досліджень – це тривимірні нановакцини, призначені, насамперед, для лікування або попередження раку. І в цьому напрямку працюють три групи вчених, які реалізують такі наукові ідеї:

1. Група вчених із Страсбурзького університету запропонували використовувати в якості імуностимулятора модифікований вірус, що містив білок раку. «Побачивши» такий білок за допомогою модифікованого вірусу, організм починав краще розпізнавати ракові клітини.

2. Група вчених з Університету Джона Хопкінса запропонували активувати імунну відповідь на ракові клітини за допомогою магнітних наночастинок.

3. Дослідники з Інституту Вайсса при Кембриджському університеті запропонували використовувати в якості основи для наночастинок пористі нано-палички із оксиду кремнію. До них можна «завантажити» потрібні антигени, які при потраплянні в організм вивільняються і викликаюь імунну реакцію. Такі палички не просто так вивільняють антиген, а тому, що він поступово виштовхується, витісняється дендритними клітинами (ці клітини є «зв’язуючою ланкою» між вродженим та набутим імунітетом).

Але дендритні клітини і самі по собі – особливі захисники організму. Тому вакцинацію можна проводити і самими дендритними клітинами. Вони розпізнають клітини раку і передають інформацію клітинам імунітету, які називаються Т-клітини. А ті, в свою чергу, атакують ракові клітини.

 

Існують й інші розробки з галузі нанотехнологій, які спрямовані на створення та розвиток нановакцин:

Це складні та наукоємні методи майбутнього. Але для вакцинації важливе вдосконалення не тільки самої вакцини та технології її застосування, але й інструменту введення вакцини – шприца. І в цьому на допомогу прийшов 3D-друк і чудова ідея надзвичайного випускника звичайної школи. Пітер Бермант (зі школи міста Парк-Сіті у штаті Юта) задумався про проблему вакцинації в країнах, що розвиваються. Щоб здійснити свою задумку, Пітер, який мріє коли-небудь стати кардіохірургом і рятувати життя, вдався до допомоги 3D-друку.

Він розмірковував над тим, що однією з перешкод на шляху розповсюдження вакцинації є те, що вакцини (переважну більшість) потріюно тримати в спеціальних умовах. Якщо температура виходить за допустимі межі, ефективність вакцини слабшає. І тут не має значення – знижується температура або підвищується, у будь-якому випадку вакцина втрачає свої властивості. Саме тому вакцини зберігають в холодильниках, які, на жаль, не завжди бувають під рукою.

Пітер запропонував використовувати шприц, що складається з двох фрагментів: один – з ліофілізованою вакциною, другий – зі стерильною водою. Натиснули на ручку шприца – і вакцина розчинилася у воді, перетворившись в ін'єкційний розчин буквально за кілька секунд перед використанням. А для створення такого «супер-шприця» він і використав 3D-принтер.

 

Бермант вирішив не патентувати свою ідею для того, щоб інші мали можливість її розвинути та допрацювати, і це сприяло б розповсюдженню вакцинації в світі.

Питання:


Які з описаних ідей, на вашу думку, будуть впроваджені найближчим часом? Чому?
Географія

Деякі хвороби мають більш-менш чітку географічну прив’язку. І від частини з них обов’язкові щеплення по стандартному календарю щеплень не роблять. Але, плануючи візит до країн, де шанси захворіти відчутні, варто пройти додаткову вакцинацію. Які приклади такої додаткової вакцинації існують?

Гепатит А: Щеплення від нього варто зробити тим, хто планує відвідати країни Африки. Крім щеплення, також потрібно дотримуватися правил особистої гігієни. Крім того, це захворювання поширене і в Україні, тому така вакцинація буде зовсім не зайвою.

Жовта лихоманка: Зустрічається в тропічних районах Африки та Латинської Америки, збудники розповсюджуються комарами. Щеплення від жовтої лихоманки є обов’язковим при в’їзді до країн Африки, південної частини Азії та Латинської Америки. І це варто враховувати!

Тим, хто має відвідати Індію, бажано зробити щеплення від брюшного тифу, дифтерії, гепатитів А та В, правцю, менінгіту.

Перед відвідуванням Таїланду перелік щеплень буде схожим, але, якщо поїздка припаде на період з квітня до жовтня, то корисно буде додаткове щеплення від японського енцефаліту. А тим, хто планує відвідувати гірські райони, краще подбати про щеплення від малярії.

Взагалі для країн Латинської Америки «бажаний» перелік щеплень виглядає так: гепатити А та В, тиф, сказ, правець, кір, паротит, краснуха, дифтерія, поліомієліт. 

 

Частина з цих щеплень робиться згідно календаря щеплень. Але якщо якась вакцинація «пропущена», то не варто сподіватися на свій талан. Краще потурбуватися про здоров’я завчасно. А коли саме потрібно провести вакцинацію перед поїздкою? Лікарі рекомендують строки від 3-4 тижнів до поїздки до 10 днів. Саме такий термін дозволить імунній відповіді на щеплення «встигнути» виробитися.

Бізнес

Скільки коштує зробити щеплення? Щеплення, які робляться дітям згідно календаря щеплень, безкоштовні. Але безкоштовні вони для споживачів, а держава все одно витрачає кошти на закупівлю чи розробку і виробництво вакцини, на її транспортування та зберігання в спеціальних умовах, на зарплату персоналу, який проводить вакцинацію. Отже, безкоштовність такої вакцини теж дуже умовна.

Так що ж саме входить до вартості щеплення? Розглянемо відповідну калькуляцію на прикладі щеплення від грипу. Це щеплення не є обов’язковим, включеним в календар щеплень. Отже, і оплата його лягає саме на споживача – людину, яка вирішила щепитися, щоб вберегтися від чергової хвилі грипу.

Зазвичай від грипу в Україні пропонують вакцини трьох видів. Це «Ваксигрип» (Франція), «Люарикс» (Бельгія), «Інфлювак» (Нідерланди). До складу вакцини (для дорослих) входять інактивований спліт-вірус грипу наступних штамів: А/California/7/2009 (H1N1)pdm09 - подібний (А/California/7/2009, NYMC X-179A) 15 мкг ГА, A/Hong Kong/4801/2014 (H3N2) - подібний (A/Hong Kong/4801/2014, NYMC X-263B) 15 мкг ГА, B/Brisbane/60/2008 - подібний (B/Brisbane/60/2008, дикий тип) 15 мкг ГА.

Склад вакцини Ваксігрип відповідає рекомендаціям ВООЗ і рішенню Європейського Союзу стосовно складу вакцин проти грипу сезону 2016/2017 для Північної півкулі.

Також вакцина містить допоміжні речовини: буферний розчин (натрію хлорид, натрію гідрофосфат дигідрат, калію дигідрофосфат, калію хлорид та вода для ін'єкцій).

Вакцина продається у вигляді суспензії для ін’єкцій у попередньо заповнених шприцах з прикріпленою голкою та у флаконах.

 

При цьому варто враховувати, що лікуватися від грипу буде значно дорожче, адже це вимагатиме цілого переліку ліків та дотримання особливого режиму, а можливо, і дієти. Крім того, грип може мати ускладнення, які теж потребуватимуть лікування. Попередити захворювання значно дешевше, ніж його лікувати!
Ботаніка

В ботаніці та садівництві під щепленням розуміють зовсім інші процеси. А які?

Щеплення рослин — пересадження гілочки (живця) або бруньки (вічка) однієї рослини (прищепи) на іншу (підщепу). При щепленні рослин камбій підщепи (1) і прищепи (2) тісно стикаються (3,4), внаслідок чого проходить їх повне зрощення (5), і утворюється єдиний нормально функціонуючий рослинний організм.

 

Щеплення рослин, як один із важливих способів вегетативного розмноження, застосовують у садівництві, виноградарстві та лісовому господарстві.

А чи проводять рослинам щеплення в сенсі «вакцинація»? Так, проводять! Але спочатку потрібно отримати вільний від вірусів рослинний матеріал. І це можна зробити таким чином:

Рослину (або її фрагмент) вміщують в спеціальний апарат – фітотрон, в якому на неї діють умови, безпечні для рослини і небезпечні для вірусу (температура, магнітні поля, вологість). Частинка рослини – меристема – виростає у фітотроні вільною від вірусу. Тоді спеціалісти вміщують цю «безвірусну» частинку до поживного середовища і вирощують «чисту» рослину. А вже її обробляють ослабленим штамом вірусу, спонукаючи розвиток імунітету.

 

 

 

Так отримують стійкі до вірусів сорта рослин.

Акселеративні та інтерактивні методи
Акселеративна гра «Імунний бій»
Суть гри: Учнів бажано розділити на пари. Далі вони будуть грати у варіацію «Морського бою» на полях 6 на 6 або 7 на 7 клітинок (так варто зробити, адже гра на стандартному полі 10 на 10 займе набагато більше часу). Кожен з гравців «розставляє» на своєму полі хвороботворні організми: 3 «віруси» на 1 клітинку, 2 «бактерії» на 2 клітинки, 1 «мікроскопічний гриб» на 3 клітинки. А далі гра відбувається за правилами морського бою, тільки не кораблики «тонуть», а «гинуть» хвороботворні мікроорганізми, а кожен учень виступає «в ролі» імунітету людини. Вдалої боротьби!
МЕТА: Ввімкнути "фантазію", мобілізувати уяву, стимулювати логічне та тактичне мислення
Підведення підсумків кейс-уроку

Найменування

Зміст

1

Отримані результати та напрацьовані компетенції:

Знання про сучасні технології щеплення та виготовлення вакцин.

Знання про біологічні та фізіологічні процеси і закономірності, пов’язані з вакцинацією.

Поняття про нановакцини, різницю між щепленням та вакцинацією у ботаніці та садівництві.

2

Тривалість:

90 хвилин (спарений урок)

 

3

Локація проведення кейс–уроку:

Кейс-урок проходить в класі, можливе проведення в спеціалізованому кабінеті з предмету «Біологія»

4

Змагання:

Можливий поділ на команди: хлопчики і дівчатка, по рядах, за жеребкуванням

Як завдання можна використовувати завдання запропоновані після розгорток та акселеративну гру

5

Можливість проведення учнем-дублером:

Можливо

6

Можливе домашнє завдання:

Проведіть міні-дослідження. Виберіть один з видів вакцин і створіть про нього презентацію на 5 слайдів:

1. Який тип мікроорганізмів використовується

2. За якою технологією виготовляється

3. Для яких вікових груп призначена вакцина. Чи потрібна ревакцинація і за яким графіком

4. Чи є протипоказання та побічні ефекти

5. В яких країнах використовується

Обговоріть ваші презентації в класі.

7

Результати кейс-уроку можна доповнити такими знахідками учнів:

 

8

Які 3 сайти допомогли знайти найбільш важливу інформацію?

http://school.xvatit.com/

http://edufuture.biz/

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%B3%D0%B5%D0%BD

9

На допомогу учневі та коучу:

https://www.youtube.com/watch?v=y6BMCVSX1PU

10

Де брати інформацію для кейсу:

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%B3%D0%B5%D0%BD

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B0%D0%BA%D1%86%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B0%D0%BA%D1%86%D0%B8%D0%BD%D0%B8

http://veterinarua.ru/2-uncategorised/2201-vaktsini.html

http://antivakcina.org/vakciny-ix-sostav-transportirovka-texnika-vvedeniya/

http://zdorovia.net.ua/archives/42055

http://www.vsisumy.com/special-projects/zdorove/shkola-batkivstva-mifi-ta-pravda/mifi-pro-vakcinaciyu

http://med-history.livejournal.com/55026.html

http://www.yaprivit.ru/o-vaccinah/novye-tehnologii-proizvodstva-vaccin/

http://biomolecula.ru/content/1832

http://megasite.in.ua/106917-biochipi-na-storozhi-nashogo-zdorov-ya.html

https://www.nkj.ru/news/25364/

http://3dtoday.ru/industry/vypusknik-shkoly-napechatal-unikalnyy-shprits-dlya-vaktsinatsii.html

http://uwm.com.ua/node/1041

http://tripdragon.ru/india/about/privivki-pered-poezdkoj-v-indiyu.html

http://medportal.ru/enc/infection/immuno/8/

https://www.youtube.com/watch?v=y6BMCVSX1PU

http://m-studio.net.ua/blog/2016/10/13/vaktsynatsiyu-dykyh-tvaryn-provodyat-rozpryskuyuchy-liky-na-litalnomu-aparati/

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A9%D0%B5%D0%BF%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_(%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%BA%D0%B0)

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%B8%D0%B2%D0%BA%D0%B0_(%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0)

http://www.oborudka.ru/handbook/134.html

11

Теги:

Вакцина, щеплення, генна інженерія, нановакцина, бактерії, віруси, мікроскопічні гриби, антигенний матеріал, імунітет, імунна відповідь

12

Автори:

Грабовська Лариса Леонідівна

13

Брали участь в розробці кейсу

 

The End

«Знання завжди повинні бути свіжими!»

Цікаві факти

Протягом життя у людини виділяється така кількість слини, що нею можна заповнити два басейни середнього розміру.

Знайшли помилку? Виділіть текст та натисніть Ctrl + Enter, ми будемо Вам дуже вдячні!

Знайшли помилку? Виділіть текст та натисніть Ctrl + Enter, ми будемо Вам дуже вдячні!